1. ІСТОРИСНІ ПЕРЕДУМОВ И СТВОРЕННЯ ПЕРШОГО МОБІЛЬНОГО ТЕЛЕФОНУ

Телефон - унікальний винахід у завдання якого входить передача звуку на відстані. Історія телефону йде в давню давнину.

Збереглися відомості що в 968 році один китайський винахідник створив апарат за назвою Сумсеін який передавав звук через труби. Ще в стародавності використовували так званий мотузковий телефон. Між двома діафрагмами простягали мотузку й можна було розмовляти на невеликих відстанях. У цьому випадку звук передавався з одного кінця на іншій за рахунок вібрацій мотузки.

Але це були примітивні телефони які передавали звук за допомогою коливань. Історія телефону який передає звук завдяки електриці починається із другої половини XIX століття. Першим хто вжив слово телефон був Шарль Бурсель, в 1854 році він опублікував дисертацію в якій описав принцип дії телефону, але до практичного застосування справа не дійшла.

Перший пристрій який міг передавати музичні тони (не голос, лише тон) винайшов в 1861 році німецький фізик Йоганн Пилип Рейс. Даний пристрій він назвав Telephon.

Перший у світі телефон призначений для передачі мовлення винайшов Олександр Белл. Він брав участь у конкурсі на рішення проблеми ущільнення телеграфних ланцюгів і відкрив ефект телефонування. А 14 лютого 1876 року він подав заявку в патентне бюро на свій винахід. У цей же день у Чикаго, тільки двома годинниками пізніше аналогічну заявку подав Э. Грій яки теж брав участь у конкурсі на рішення проблеми ущільнення телеграфних ланцюгів. Але тому що Олександр Белл подав заявку перший, він і одержав патент на свій винахід. Тому першою людиною хто винайшов і телефон є Олександр Белл.

У телефоні Олександр Белла було багато недоліків. Трубка служила як для передачі так і для прийому розмови, операції здійснювалися по черзі, у телефоні не було дзвінка, виклик відбувався через трубку за допомогою свистка, дальність зв'язку була не великою, дальність дії лінії не перевищувала 500 метрів. Але незважаючи на недоліки, цей телефон був революційним відкриттям і дав сильний поштовх розвитку телефонного зв'язку.

Надалі багато винахідників удосконалювали перший телефон мріючи зробити домашні провідні телефони реальністю.

Великий внесок у розвиток телефонного зв'язку вніс Томас Едісон, в 1877-78 роках він винайшов вугільний мікрофон з вугільним порошком. Його винахід проробив аж до 1980 року, а в деяких місцях зберігся й зараз.

Але сам по собі провідний телефон ще нічого не означає. Для того щоб можна було дзвонити в межах міста необхідна телефонна станція. Перша телефонна станція була побудована в місті Нью-Хейвен (США) в 1978 році. Наступна телефонна станція з'явилася в Парижі (1879 рік), а в 1881 році у Москві, Петербурзі, Одесі, Берліні, Ризі й Варшаві. Завдяки цим станціям, перші провідні телефонні апарати змогли з'єднається з один одним і виконувати свою основну функцію - передавати людську розмову на досить великі відстані.

Перші телефонні станції були ручні, для того щоб з'єднати два телефони на станції була телефоністка яка здійснювала з'єднання. Але в 1879 році троє американських винахідників М. Д. Кеннеді , Т. Е. Кеннеді й Т. І. Мак-Тань винайшли автоматичний комутатор, що здійснював з'єднання телефонів за допомогою набору номера. Із цього моменту був даний поштовх розвитку номерних телефонів.

В Радянському Союзі розвитку телефонного зв'язку приділяли дуже велике значення. У величезній державі одними з перших з'явилися телефонні станції так ще й у трьох містах відразу. Крім цього в 1877 році в Петербурзі завод німецької фірми «Сіменс і Гальске» почав випуск телефонів із двома трубками, одна для прийому а інша для передачі розмови. Немаловажний внесок зробили українські і російські вчені. В 1878 році інженер-електротехнік П.М. Голубицький став використовувати в телефонах конденсатор а також розробив перший телефон у якому використовувалися постійні магніти. Трохи пізніше, в 1885 році він винайшов централізовану систему живлення мікрофонів телефонного апарата.

Наприкінці XIX і початку XX в усьому світі почався телефонний бум, ішло велике будівництво телефонних станцій і міжміських ліній самими довгими з яких були Москва-Петербург 660 км, Париж-Лондон 498 км, Париж-Брюссель 320 км.

На початок 1910 року в усьому світі було більше ніж 10 000 телефонних станцій які обслуговували більше 10 мільйонів телефонів.

Ідея створення мобільного бездротового пристрою почала будоражити уми вчених відразу після появи стаціонарних телефонних апаратів. Чималу роль у цьому процесі грав і інтерес військових до цього питання. Перші радіотелефонні апарати були використані у військових цілях - в поїздах Берлін-Гамбург, в 1926 році.

Потім більш просунуті моделі використовувалися німецькими танкістами, під час другої світової війни. Але радіохвилі все частіше навчилися перехоплювати і глушити. Необхідно було щось більш надійне. Ідея почала набувати більш чіткої форми в грудні 1947 року. В лабораторії компанії Bell Labs, два інженера, Дуглас Х. Ринг і Рей Янг, запропонували концепцію гексагональної мережі. Але це ще не було мережею. Пізніше, інженер цієї ж компанії, Філіп Т. Портер запропонував вишки приймально-передавачів в кутах гексагональної соти. Це більш пізній варіант мережі, і був прийнятий на озброєння іншими. Але ідея залишалася на папері ще довгих тринадцять років і тільки в 1960 році Річард Х. Френкіль і Джел С. Енгель, з тієї ж знайомої вже нам компанії Bell Labs, створили обладнання, здатне задовольнити забаганки даної ідеї. І ось, в 1967 році з'явилася перша, що діє поза лабораторією, модель переносного мобільного апарата. Першим телефонами необхідно було перебувати в межах однієї соти під час виконання дзвінка. При переході з соти на соту зв'язок втрачався. Цю проблему вирішив в 1970 році Амос Едвард Джоел, він розробив автоматичну систему передачі дзвінка між стільниками, що в свою чергу дозволило пересуватися із зони дії однієї соти в іншу, при цьому не перериваючи розмову. В кінці 1971 року компанією «AT & T» було надіслано запит на надання послуг щодо забезпечення мобільного зв'язку в Федеральну комісію зв'язку США.